це те, про що я говорила. коли немає настрою, я впадаю в сплячку.

не те, щоби його зовсім не було, може навпаки…він є..і якраз не для занудної писанини. сижу і думаю про те, що я досі не розпочала свій список того, що зробити до 25 …до 30. і взагалі…у мене такі бажання заземлені…я не мрію нирнути з аквалангом, а мрію про нові туфлі. не мрію стрибнути з парашутом, а мрію дочитати книгу, яку взяла в бібліотеці. фу. аж самій від себе тошно.

примітивні мрії примітивної людини.

пари почалися. з І. я таки говорю. не так, як раніше…отак кожного разу я переконуюся, що дружби таки не існує. по крайній мірі у моєму житті. щирої і справжньої дружби. так, є люди, яких можна назвати "подруги"…але це майже нічого і не значить, якщо так розібратися. ІК. мені на день нардження нічого і не подарувала. не то, щоби мені щось треба було… просто все зводиться до того, що не така вона мені і краща подруга, як вона це описує. коли про твоє день народження забувають… це навряд великою дружбою назвеш.

мда. як завжди песимістично і сумбурно. це щоби я через пару років не забула, яким унилим г я була :)

ууу… а завтра ще й валентинів день в придачу. але що толку. я знаю, що від С. я не дочекаюся не то, що подарунка…а і букетика..ну то таке…особливий вид кохання. не до мене :) до інших його іграшок, на які у нього є кошти :)

і на останок, мені треба навчитися прикривати рота по відношенню до рідних, коли я зла. якщо мене розізлити, то під удар можуть потрапити ВСІ. я можу звинувачувати у всіх світових катастрофах…не задумуючись про те, що людина може і не винна. головна моя фішка - накричати на когось, псіханути, звинуватити…. а через 10 хвилин жаліти. і не вибачатися. просто зал аплодує стоячи такій неймовірній тупості.
от мабуть це і занесу в свій тудуліст до 30 - навчитися вчасно закривати рота.