другий пост за ніч.
а все через то, що я випадково (випадково ?) натрапила на свій старий блог.
перечитую і мурашки по шкірі. скільки я всього витерпіла. скільки брехні, ігнору…і зараз той, через якого весь мій старий блог просякнутий песимізмом і сльозами, лежить поруч і сопе увісні. ні. ми не разом. ми так…друзі. (друзі ?)
але я так хочу. так буде краще. для всіх.
перечитую і захлинаюся від спогадів.
хочу дочитати.
на годиннику 1.57
погана це ідея.
2.24
хочеться розбудити тебе і розпитати як воно було все насправді.
але навряд ти пам'ятаєш. а от я..перечитавши пости згадала.
згадала, як ти не хотів цілувати мене в машині, а потім я дізналася, що в тебе є інша. і як мені прийшло усвідомлення того, що всі твої зізнанняв коханні то така лажа. і зараз, коли пройшло скільки часу і ти в принципі не один раз доказав. що ти таки мене кохаєш. (а є воно те кохання? чи це примарна ілюзія. відлуння минулого) але я тобі не вірю. в мені живе та, 16-річна дівчина, якій ти розбив серце і вона не хоче відчувати нічого. зараз я дозволяю себе любити. ти кажеш, що любиш…я посміхаюся і цілую твої вуста. але я не скажу тобі цього у відповідь.
я так старалася заховати всі мої почуття подалі в себе, приховати їх від всіх. що вони там вмерли. і це те, чого мені невистачало тоді. от вони..зміни.
і я лише зараз можу зрозуміти чому всі батьки на планеті так намагаються захистити своїх дітей від розбитого серця, чому вони кажуть, що це фігня. адже це дійсно фігня. все те, що тоді мені здавалося кінцем світу…я зараз перечитую і я в шоці. в шоці з того яка я була дурна. і мені страшно від того, що я не зможу вберегти своїх майбутніх дітей від цієї втрати, від цього першого і більш за все нещасливого кохання. я не зможу пояснити їм, змусити їх задуматися і забити на все. я не зможу, бо якби мені тоді хто сказав (а мені казали!), що все пройде….я бне повірила ні єдиному слову. мені здавалося, що мій маленький світ падає в прірву.
а зараз мені не смішно (як багато хто каже, що їм смішно за себе підлітків) мені боляче. боляче за те, що я дозволяла всім і кожному розбивати моє маленьке дитяче серце на мільйон шматочків. боляче, що я ридала ночами і хотіла померти від тої болі, яка пронизувала все моє тіло.
і я більше такого не допущу. я повинна полюбити ту дівчину всередині себе…не то що б повинна.це невірне слово. мій обов'язок зробити так, щоб вона усміхалася.
мабуть з цього починається любов до себе.