у мене таке враження, що 90% мого життя складається з паніки. це дивне відчуття живе в мені і прокидається зажди раптово. навіть якщо причин для паніки немає. it`s all right. я знайду.
коли всі новини сьогодні майоріють повідомленнями про грип і смерті. я виявила в себе перші симптоми простуди. а то може і ще чогось.
проїхавши з одного кінця міста в інше, я помітила, що багатьох людей взагалі не хвилює нічогосінько. вони ходять без шапки, без рукавиць з розстібнутою курткою…і нічого, що температура улетіла далеко в мінус. їм байдуже…і навіть епідемія грипу (якщо вона дійсно є) їх не лякає.
і є я. закутана по вуха в теплий і в'язаний шарф, шапка (завдяки якій ні я не бачу нічого перед собою, ні люди поняття не мають хто перед ними стоїть), пуховик і рукавиці. і чого я панікую і боюсь захворіти, а всі інші ні? я з себе просто в шоці.
далі.
взагалі у мене канікули, які я, by the way, таки заслужила. до лютого місяця. вдома було добре. тепло і затишно. до тих пір, поки мені не почали надзванювати з роботи "коли ви нарешті до нас прийдете?". і я приїхала. що я чую? "ой. а в нас карантин/канікули/вихідні/ми хворіємо". і я сиджу тут і чекаю поки хтось таки надумає в нормальному ритмі ходити на заняття.
чи то зима так впливає, але мені хочеться сидіти вдома. попивати чайок і робити вигляд, що мене немає. при тому нав'язлива думка видалитися з вк мене не покидає. ненавиджу безтолкові розмови. ненавиджу безтолкові розмови з людьми, які в принципі мені не потрібні. егоїстичненько. але справедливо.
мені не буває нудно одній. я завжди найду чим себе зайняти. з людьми чи без. навіть без людей буває краще.
однак після дванадцятої ночі єдине заняття, чим краще було б зайнятися - це лягти спати. бо нав'язливі думки про власну бездарність холодними руками обвивають за шию. а я цього не люблю.
мені 22 роки. чого я досягла в цьому житті?
нічого.
занавес.
завдання на завтра:
- скласти список "речі, які зробити до 25 років "
- купити противірусні препарати в аптеці. і заспокійливе не завадило б.
- прибрати в квартирі.
- зварити суп.
- зателефонувати, щоб уточнити на котру на роботу у п'ятницю.
- таки почати робити вправи. свята пройшли, а жир залишився.