Я вже сумую за цими ночами на пляжі. Пісок. Темнота. Світло від запалених сигарет і місяця. Вино пляшками. Останні сигарети, сірники. Пошуки запальнички. Музика з телефонів, постійні суперечки, яка пісня має грати. Нічні купання, навіть голяка.
І справді, хто міг би подумати, що люди можуть бути в моєму житті вічні. Все свідоме життя.
Люди міняються, таки. Їхні принципи з часом розвіюються. Вони роблять те, що колись би нізащо не робили.
І я щаслива, що все саме так, а не інакше. Мені якраз так подобається. Що й доводить, що ми пройшли через багато помилок.