Під небом зі слів(з) Одна лиш фраза, необачно кинута в нікуди, а заводить так, що майже зриває дах. Мені начхати, що тут тихо й сновигають поважні люди, я кричу, зриваючи голосні, посилаючи тебе на… Тільки крок і побачиш, що буде! Не наближайся, між нами щось інфіковане, щось токсичне. Мене нудить від сірих послідовних буднів і від твоїх шкідливих, давно непотрібних звичок. Кожен дотик подразнює шкіру так, наче жало, що з’єдналось в одне від сотні комах. Мені байдуже, всередині тільки гнів та жалість. Поки ти допиваєш свій м’ятний Дайкірі, я кричу, зриваючи голосні, посилаючи тебе на… Майбутнє зникає за горизонтом, закриваючи в небі невідомий люк, а наші душі мовчать, вщент набиті болем й свинцем. Ти знищив у мені все, але чомусь я ще досі тебе одержимо люблю. Проте, цензура як завжди з серця виріже це.