Його вразив той факт, що у хвилини кризи ніколи не доводиться боротися проти зовнішнього ворога. А завжди - лише проти власного тіла. Навіть тепер, попри випитий джин, тупий біль у животі не давав можливості послідовно мислити. І він помітив, що так само відбувається у всіх героїчних або трагічних ситуація. На полі битви, у кімнаті тортур, на кораблі, що тоне, обставини, проти яких борешся, відразу забуваються, бо тіло збільшується, аж поки заповнює всесвіт, і навіть коли ти не паралізований страхом і не кричиш від болю, життя - це безперервна боротьба проти голоду, або сонливості, проти кислотності у шлунку чи зубного болю. © Джордж Оруелл "1984"