в мене в житті проходить чорна полоса, і вона дійсно чорна.
я ніколи так не розчаровувалась в людях, як наприклад сьогодні.
від сьогодні, як то кажуть буде золоте, научне правило "Доверяй но проверяй!".
знімаючи фотографії зі стіни "плачу" я плакала і так хотіла лишитись в своїй кімнатці, але дівчата переносили меблі і навіть пробували пересунути ліжко, але і тут невдача:с
я так хочу до мами, дійсно.
просто хочу сказати їй, що в мене не так все добре, як я пишу їй.
я так хочу до папи..
це ж мій сміхун, який так сильно мене любить, а я в це не вірю.
я вже казала сьогодні, що немає таких проблем, які не вирішуються.
просто зараз треба буде себе чимось зайняти..але чим?
я так хочу додому, просто додому, до себе в кімнату, де я повністю захищена і де я в свому маленькому світі.
я так скучила за тими, хто з іншого боку телефону, а таких мало.
я ж не така дівчинка, яка сяде і почне плакати, я плакатиму, але буду щось робити.
але ж я дівчинка, мені можна все..
навіть дати по морді і плюнути в чай.