При згадці про тебе я гріюсь немов при багатті..
Ти вчора поїхав, ти ж тільки поїхав учора
а вже мені будень диктує дощі і дощі
і де ж мені взяти для дум зрівноважені чола
для смутків прозорих - непродощимі плащі?
Вмовляю себе, що тиждень - це так небагато,
ну що таке тиждень? Були й не такі тижні.
При згадці про тебе я гріюсь немов при багатті
дощі зарядили такі затяжні-затяжні..
Розмиті дороги і чується крик журавлиний
і ніч проминула і сон не приніс забуття,
тепер я не можу без тебе пробути й хвилини
а якось жила ж я усе попереднє життя…