«ну де ти? я так потребую тебе!
ну де ти коли мені так ти потрібен?
тебе щось крім тебе самого гребе?
казав ніби любиш.. обожнюєш ніби..»

ти так не говориш
ти гордо мовчиш
так стіни шепочуть і вітер у листі
і скурений разом квітневий гашиш
і кава розлита і випите віскі
бо де я насправді коли ти сама?
і де я коли я насправді потрібен?
здається мене тоді зовсім нема –
погана ідея..
не пройдений рівень..

коли ти чекаєш – я всюди й ніде
у стінах у листі у вітрі у віскі
в повітрі в воді у землі і те де
на вістрях антен
в перебреханих звістках
регоче гальорка і партер реве
де драма для двох – там забава для сотень
я теж потребую як кисню тебе
я кисну без тебе
як фейк
ніби бот я

«а де ти?» та от же – в нейронах твоїх
а ще – в допаміні і в еритроцитах
я став би тобою якби тільки зміг
твоїм альтер его у буквах і цифрах
ну де я? а ти де? та бог його зна
ми ж здатні на все – і на вуду й на чудо
та поки цвіте ще ця люта весна
чекай – я вже йду
я все знаю
я буду