Сьогодні у Львові пахне цукровим дощем. Завтра знову вокзал, а у мене ще стигне кава. В цьому місті постійно замріяна, і хочеться ще танцювати під дощ у обіймах нічного туману.
У кишені білет, у руках карта міста і ранець, втричі легший за той, невблаганний зворотній білет. Завтра знову вокзал, але поки що Львів-коханець одягає дощі, як на щастя старий амулет.
На побаченнях мокрі й щасливі - люди в трамваях, автівках. Придивляюсь в обличчя, вихоплюю посмішки теплі. Для них крутять кав'ярні старенькі під каву платівки, і люб'язно чекають квітами повні вечірні готелі.
Сьогодні у Львові пахне цукровим дощем. Завтра знову вокзал, а у мене ще стигне кава. В цьому місті постійно замріяна, і хочеться ще танцювати під дощ, у обіймах нічного туману…