ранком, ти не встигаєш подумати, що життя йде не так і не туди. універ, робота й інші проблеми.
але все що ти чекаєш від життя може вмістити в собі одна людина.
кожної ночі, ти думаєш про те як тобі не вистачає людини, від обіймів якої, всі негаразди йшли б геть. ти не знаєш цю людину. ти, можливо, її ще не зустрів.
проте її нема поруч, а всередені все кричить про те що, необхідний той, хто буде бити по рукам, коли ти хапаєшся за цигарки. той, хто буде заспокоювати після того, як ти прочитаєш книжку, яке переверне твій світ. той хто, вимкне сумну пісню і наспіває веселу. тобі потрібен той, кого будуть хвилювати твоої постійні застуди.
Не дивлячись на це, найбільший твій страх - це впустити нову людину в свій маленький світ. Тобі вже обридли ці рожеві соплі в твоїй голові.
Але як тяжко не відчувати підримки, яка так потрібна. А ще тяжче розуміти, що такої підримки в тебе ніколи й не було. Друзі, родина - це не те. Пробачте
Мені здається, що весь мій світ руйнується кожної хвилини, кожної моєї думки. А потім знов збирається наново.
І тобі далі когось не вистачає.