Чому люди не цінують те, що мають. Завжди прагнуть чогось іншого (не завжди кращого), того, чого ніколи не отримають. Чому люди не цінують найближчих людей? Чому завжди так легко найдорожчим сказати " я не хочу розмовляти. я не хочу тебе бачити… ". Але перед тим як сказати це ледь знайомій людині ми завжди задумаємось чи не образиться вона, як сприйме, що подумає. Чому всі впевнені в тому, що їхні близькі люди завжди будуть поряд. Чому ніхто не думає про те, що можливо це остання розмова чи зустріч. Тоді всі були б обережніші зі словами, вчинками. Чому ми ведемо себе так, ніби нам немає чого втрачати!!!???