Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати. Це за примхи ти так гарно мене покарав. І приходять світанки, щоденних турбот адвокати, і несуть під пахвою тисячі різних справ.
Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге. Урожай суєти - залишається тільки стерня. Скільки ми милувались! І жодного разу - вдруге. Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.