Часто ми чуємо від батьків, дорослих, що ще не досвідчені, не розуміємо нічого у житті, не розбираємось у людях… мовляв у старших більше досвіду, вони вже «бачили життя», зустрічали різне на його шляху. В такі моменти вони вважають нас наївними і юними, забуваючи, що самі були такими. Теж робили помилки, легковажили… з часом дорослі стають все більш меркантильними, виносять на перший план матеріальне, забувають, що і у їхньому віці інколи потрібно робити дурниці. Молодість гарна не тим, що дає можливість робити дурниці, а тим, що дає час на їхнє виправлення. Але сенс не у фізіологічному віці людини. Сенс у тому скільки років її душі і на скільки вона постаріла. Старші люди рідко повністю кому довіряють, рідко повністю і щиро віддаються веселощам, рідко не думають про серйозні речі, про наслідки. В цьому і полягає вся краса, вся чудовість юності. Молоде серце, не затьмарене ще нічим, здатне щиро і віддано любити, чесно дружити, безтурботно проводити час. Його перевага в тому, що перш ніж щось робити воно слухається не розуму, не думає про наслідки. Інколи з розрахунку людина може наробити дурниць, які приведуть до поганих наслідків. То чи не краще просто слухатись свого серця? Адже воно ніколи не схибить.