Ну, що ж і знов берусь за лист бумаги, і повернувши ручку раз.. почну писати про наш час!
Мабуть ніхто незрозуміє, все те, що в душах українців тліє,
той біль, який не покидає нас,
той страх, який давно уже погас.
Не передати всіх тих слів, які так хочеться сказати їм….
тим, кого не назвеш людьми,
тим, яких не варто берегти!
тим, які незнають що таке мир,
тим, які роблять наш світ страшним!
Вони- це безодня темноти!
Да їх просто не назвеш ЛЮДЬМИ!!!
А Вона- єдина, яка нас береже,
А Вона- єдина, яка нас проведе,
в край світлих сподівань і мрій,
і сповнених теплом надій,
під синьо-жовтим полотном,
і збагативши нас добром, Вона покаже нам той шлях
який ми маємо пройти, бо ми повинні зберегти!
ТУ НЕПОВТОРНУ І ЄДИНУ
ДО БОЛЮ РІДНУ УКРАЇНУ!!!

А повернімось рік назад, і подивімось що не так.
Чи розуміли ми те слово "МИР"?
Яке так часто вже звучить.
Чи розуміли тих три слова" СЛАВА УКРАЇНІ І ГЕРОЯМ"?
Ні….. Ми й уявити не могли!
Бо ми незнали, що вже скоро,
До нас загляне і вона…..
Ота непрохана війна
Що розлучила мати з сином, який поліг за Україну.
Не забуваймо і до нині, що Україна в нас ЄДИНА
Єдині й поруч з нею ми!
І пам'ятаймо назавжди,
Що ми повинні берегти,

ТУ НЕПОВТОРНУ І ЄДИНУ ДО БОЛЮ РІДНУ УКРАЇНУ