Ти - повна моя протилежність,
Починаючи від стАті й до дрібниць.
Від SMSок починається залежність
І у розмові, певно, вже нема границь.
Ти, ніби, плюс, а я, виходить – мінус,
Такий веселий, ну а я все про любов…
Але помітно, не в комп’ютері є вірус,
А в серці… В жилах знов гаряча кров.

Високий ростом, я така мала,
Та всі говорять, що не в тому щастя.
Я вірю їм, бо ніби квітка розцвіла…
Приймаючи твій погляд, мов причастя.
Пригадую знайомство, губи у щоку
І потискання рук, і перше привітання.
Пробач, але, напевно, я візьму
Цю мить кудись з собою, без вагання.

Ти, ніби, плюс, а я, виходить – мінус.
Як ми з’єднали різнойменні полюси?
І так помітно: не в комп’ютері є вірус,
А в серці…То як, нажмемо «зберегти»?