Отож, батьки і діти. Вічна, як на мене, проблема людства. Але, зараз піде мова не зовсім про це. Я хочу поділитись з вами простою і водночас неймовірно глибокою думкою. Звучить вона приблизно так: безсумнівно, існують талановитіші, слухняніші, сумирніші діти, але, любі батьки, у вас саме ця дитина, тому прийміть її такою, якою вона є; безперечно, існують батьки, які краще розуміють та більше дозволяють, але, дорогі діти, у вас саме ці батьки, тому прийміть їх такими, якими вони є. Насправді, це дуже і дуже важливо, прийняти вашу дитину і навпаки, батьків, такими, якими вони є. Це буде вашим першим кроком до порозуміння. Філософ Абрам Хасдай казав: «Син твій, коли йому п'ять років, - твій повелитель; коли йому десять, - твій раб; коли йому п'ятнадцять, - твій двійник, але потім вже одне з двох: або друг, або ворог, в залежності від виховання». Я думаю, ви й самі розумієте, яку роль відіграє виховання для подальшого формування особистості і цінностей вашої дитини. Тому важливо зрозуміти такі речі.
Перше: діти – це дзеркало, яке повторює по-своєму. Коли вони підростають, то несподівано для себе виявляють, що багато в чому чинять так само як і їхні батьки. Протистояти цьому процесу неможливо, це природно. Тому завжди пам»ятайте, ви і ваші вчинки – це приклад! Якщо кричали на дитину, то навчили кричати, якщо били, то навчились битися, якщо обзивали, то навчили хамити. Немає хорошого прикладу – немає хорошого виховання. Ось і все.
Друге: орієнтація на моральні цінності та вихованість. Вчителі, який би предмет вони не викладали, вчать дітей бути ввічливими, чесними перед самим собою та іншими, вихованими та культурними. Але це лише невелика частка того, що вони можуть донести до ваших дітей. Основна ніша у вихованні і прививанні цих важливих речей належить вам. І якщо з вашої сторони в цьому плані не буде ніякої підтримки, а в гіршому випадку, ефект навпаки, то це аж ніяк не піде на користь вашій дитині. Практикуйте приклади ввічливості та вихованості, ефект не забариться. Це і вас зробить кращими, і дітям піде на користь. У вас є людина, яку ви поважаєте? Якщо так, то спілкуйтесь зі своїм сином чи дочкою так само. Уявляйте, що говорите з рівним собі. Тоді діти починають ще більше вас любити, цінувати і поважати! Для них важливо, щоб до них теж ставились як до дорослих, щоб їх розуміли, цікавились ними. В свою чергу, ви не будете довго чекати на взаємну відповідь. Адже погодьтесь, важко поважати людину, яка поводиться з вами, як з дурнем, який не має права на власну думку і бажання.
І, нарешті, третє: точка зору. Можливо, вам часто важко зрозуміти вашу дитину. Чому вона вчинила так, а не інакше, чому не послухала вас, чому їй важливе те, а не інше. Вирішення проблеми просте: згадайте себе у юності, поверніться назад у минуле. Якими були ви? Що вас цікавило? Чи вчиняли так як ви, ваші батьки і чи вам це подобалось? Це допоможе вам поставити себе на місце вашої дитини і зрозуміти її. Але це не означає, що на цьому ваш процес пізнання має закінчитись. Розмовляйте з нею, цікавтесь її справами, тим, що її турбує. Тут головне поводитись толерантно і обережно. Попри вік, будьте друзями, діліться один з одним тим, що на душі, давайте можливість вибору. Тоді і діти зможуть зрозуміти вас, і ви їх. А після цього, вони ще будуть розповідати своїм друзям, які у них класні батьки!
І от таким чином, дотримуючись цих трьох основних правил виховання і ви, і ми будемо задоволені результатом! Тільки спільною працею ми досягнемо успіху. Адже виховуючи нове покоління молоді, ми дбаємо про прийдешнє нашої Батьківщини.
І на кінець, хочу побажати вам великих і радісних успіхів у нелегкому ділі виховання! Пробуйте, дійте, і хай це принесе вам і вашим дітям радість!