«Все проходить, і це теж пройде», Не проходить лиш біль від розлуки, Коли серце кричить молоде, Й від невдач опускаються руки. Коли прагнеш хоч трохи тепла, А тобі відморожують душу. Ти шепочеш: «Кудись утекла б… Від себе не втечеш… Але мушу!» Коли очі вологі від сліз, І повітря тотальна нестача, Бо той спогадів дим в собі ніс Те, що нами нещадно втрачено. Хоча, знаєш… Немає меж… Ми свої відбудуємо сходи! «Все проходить, і це пройде теж», Тільки справжня любов не проходить…