Купила у четвер книгу “Напівлихий” Видавництва Старого Лева. Заходила у середу на сайт мого улюбленого перекладача і побачила, що є його новий переклад.
Подивилась в інтернеті анотацію до книги. “Ну, – думаю, – те, що лікар прописав. За переклад можна не хвилюватися, жанр фентезі. Все чудово”. Не знаю, як можна назвати цей мій бздик, але я майже фізично не можу читати більшість книжок українською. Розкриваю книгу, читаю кілька перших сторінок, мене нудить від цієї жахливої української з надзвичайною кількістю кальок. А от книги, які переклав Віктор Морозов (до речі, хто не знає, він же переклав серію книг про Гаррі Поттера), написані чудовою мовою. Іноді мені навіть здається, що на них можна молитися =) За покращення рівня української мови, наприклад 
Тож трішки повагавшись, загорілася ідеєю придбати цю книгу. Вже й зайшла на сайт видавництва, що замовити екземпляр. І тут згадую, що нещодавно тринькнула останні гроші. Вже встигла засмутитися і облаяти себе всіма лайливими словами. Як тут приходить смс, в якій повідомляється про те, що прийшла стипендія. На три дні раніше! Тут вже точно стало ясно, що сам Бог звелів придбати цю книгу =) І це дійсно так - вона чудова!
— І знаєш, що це означає? - запитує Джессіка.
Я хитаю головою.
— А те, що ти напівкодовий. З Чорним кодом. Не Білим.
— Бабуся каже, що я Білий чаклун.
— Ні, вона такого не каже.
— Вона каже, що я наполовину Білий.
— Ти наполовину Чорний. © “Напівлихий” Саллі Ґрін
Більш за все мені в ній сподобалось те, що в ній показано відносність таких понять як добро і зло. Як і більшість інших книг, вона вчить через презентацію протилежного. Щоб показати важливість толерантності, а також необхідності дивитися на ситуацію з різних боків, авторка показує нам суспільство, де більшість людей дивиться на світ і оточуючих з замиленими консерваторськими заморочками та традиціями очима. У них обмежений погляд на речі. Вони бачать все тільки Чорним або тільки Білим, хоча існують і інші кольори.
У романі є велика кількість конфліктів, драматичних моментів, безвихідна ситуація, а також авторка залишила нам інтригу перед завершенням першої частини. Тепер я з нетерпінням чекаю другу частину. Раджу почитати цю книгу. Навіть тим, хто не дуже любить фентезі. Його тут насправді небагато. Кілька надзвичайних здібностей і все. Жодних епічних баталій тут немає. Зате багато психологізму. Починається правда не дуже зрозуміло, але згодом вам все стане ясно. =)