і так кожного разу оці думки про те, щоб реально поїхати нікому не сказавши, сама не знаючи куди, все частіше пересікаються з адекватно оцінюючою головою
ти - в*язень своїх спогадів, минулого, і з цим нічого не поробиш щоразу воно торкатиметься твого плеча, і в ту хвилину, коли тобі здається, що вже все позаду, що ти все вистояв, пережив, а і забув!