сиджу в аеропорту з надувними кульками. Якась загублена- не знаю радіти чи сумувати, сміятися чи плакати. Наскільки ж важко розлучатися з людьми на роки. Я не вірю, що пройшло вже 3 роки, цілі 3 роки, як я її не бачила. Відстань не зруйнувала цю дружбу, і це щастя. Якось дивно, кинуся в її обійми і час ніби зупиниться-я майже певна. Отож, хорошої мені зустрічі з тією, яка познайомила з вьюві!!