«Я не вважаю, що концерт “Океану Ельзи” — це розвага», - сказав учора Святослав Вакарчук. Я розділяю його думку, адже вчорашній вечір був до сліз приголомшливим. Ти просто стоїш 5 годин у стані певної ейфорії і водночас тебе рве, емоції зашкалюють, музика просто розриває твою душу на сотні дрібних частин, на тисячі спогадів і сліз…У тому числі спогадів про героїв, які не вмирають. Кожна пісня несе у собі моменти життя, мрії, пережиті емоції. І отак закриваєш очі і кричиш на усю потужність весь сетлист, періодично витираючи очі. Інколи визираєш зі свого світу, озираєшся навколо, а там – 75 тис. твоїх однодумців, які створили зоряне небо на НСК «Олімпійський»! Ось так почуваєшся краплею в океані, в океані добра і любові, в ОКЕАНІ ЕЛЬЗИ. Я думаю, саме так виглядає концерт культового гурту. Гадаю, що можу з гордістю назвати себе представником покоління, вихованого на музиці ОЕ. Знаєте, були генерації The Beatles, Scorpions, чи Metallica, були часи Цоя чи Наутілусів, а ми – покоління ОЕ. І це звучить гідно! Дякую за те, що наповнюєте усе змістом і красою. Дякую за музику, яка очищає душу. Дякую за відвертість і емоції. Дякую за всепоглинаючу любов, яка охоплює серця ваших фанатів. Слава Україні!

Автор Юлія Солован