Трудящі України у ході боротьби домагалися демократичного вирішення національного питання, скликання Установчих зборів представників усіх національностей Росії, протестували проти великодержавної шовіністичної політики царизму і буржуазії, проти чорносотенних погромів. Вони активно відстоювали національні права українського народу, вимагали скасування всіх обмежень стосовно української мови й культури.

2.Визначте наслідки утвердження командно - адміністративної системи для Української РСР у 30- х роках XX ст .

Про зміцнення тоталітаризму в Україні у 20 - 30 -х рр. свідчать наступні процеси:

1. Затвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології. Це твердження йшло через безкомпромісну боротьбу з релігією (1930 г ліквідовано УАКПЦ) , ідеологічне протистояння з " зміновіхівською " інтелігенцією, (1924 г -. Процес над т.зв. " Центром дій") , в 1929-1930 рр.. були закриті всі "Просвіти", боротьба проти ухилів в партії. Монополію на істину забезпечили органи цензури.

2. Монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій.На з'їзді ВКП (б) (червень 1930 р.) З усією відвертістю було заявлено: ". Наша партія є хребет пролетарської диктатури Наша партія керує всіма сторонами діяльності диктатури, починаючи з придушення класових ворогів і закінчуючи питаннями коноплі, льону, свинарства… до Конституції СРСР 1936 р. вперше увійшло положення про керівну і спрямовуючу роль комуністичної партії в політичній системі.

3. Зрощування правлячої партії з державним апаратом.

4. Встановлення жорстокого контролю держави над суспільним життям.

5. Встановлення монопольного контролю з боку партійно -державного апарату над економічною сферою, централізація керівництва економікою. Утворюється командно -адміністративна система, як певна форма організації суспільства (і відповідного типу управління). Особливо важливим елементом адмін.команд. системи був апарат. Командна економіка стала своєрідним фундаментом тоталітаризму в СРСР.

6. Головним завданням масових репресій були:

· Ліквідація опозиції та інакомислення;

· Забезпечення держави через систему ГУЛАГу безкоштовною робочою силою;

· Жорсткий контроль суспільних процесів.

· Перші кроки до масового терору - це боротьба з " шкідниками ", яка почалася в умовах згортання непу. Сигналом до неї стала " Шахтинська справа" (1928 р.) (Харківський центр ") .

Після цього справи почалася цілеспрямована боротьба проти кадрів української національної інтелігенції. " Обвинувачення" і " викриття" наростали, як снігова куля. Були сфабриковані такі справи, як: процес над " Спілкою визволення України " (1930) ; " Українським національним центром », « Української військової організацією", справу про " контрреволюційної " організації на селі. Репресії не оминули й владні структури. Протягом 1929-1930 рр., в Україні була проведена " чистка". Репресії на початку 30 -х рр. у відповідності з установками Сталіна застосовувалися проти:

· " Шкідників";

· " Переродженців і дворушників " в самій партії;

· " Останків ворожих класів ";

· " Останків старих контрреволюційних партій".

Для утвердження тоталітарного режиму важливо було не тільки знищити будь-яку опозицію, не тільки прищепити суспільству вірус тотального страху, а й створити атмосферу взаємної недовіри, взаємної підозрілості.