Можливо, наші очі повинні час від часу промиватися сльозами, щоб ми побачили життя виразніше. Алекс Тан
А чи взагалі може бути причина для сліз? Іноді сидиш і сумно якось, дивишся в одну річ і ось вона сльоза.
Я найчастіше плачу через свою дурість. Я можу просто лежати ввечері, згадати все те через що мені соромно і заплакати. Бо не можу знову прожити деякі слова. Коли кажуть, що з вікому розумнішають, то не вірте. З роками розумієш дві речі, те якою дурною ти була, і якою дурнішою стала. Бо нічому не вчишся, кожен раз на ті самі граблі, кожен раз одна й таж стежка. І від усього цього стає так сумно.
Також, якщо вже зовсім погано, коли самотньо до болю, думаєш, а якби я померла. Спочатку ще нічого, але як подумаєш про батьків, то жах, сльозу котяться горошинами. Дійсно такі моменти, дозволяють все побачити по-іншому, цінувати близьких і цінувати себе, як особистість. Бо саме ти можешь зробити щось грандіозне для світу. І тільки подумай без чого ти можеш залишити світ.
Тому плачте панянки, бо це таки спосіб поглянуть на світ по-іншому.