У цей важкий для країни час українська молодь вирішила показати єдність своєї держави не лише на карті, а й у серцях громадян. Ініціативу підтримав міський голова Львова Андрій Садовий. Тому у короткий час була створена акція "Зі сходу на захід". Мета акції полягає в тому, щоб на власному прикладі продемонструвати неподільність українського народу та України. Протягом десяти тижнів львів'яни приймають до себе гостей зі сходу та півдня країни. Донецьк, Маріуполь, Запоріжжя, Харків та Дніпропетровськ вже відвідали культурну та кавову столицю. Наступними поїдуть студенти та впускники Луганська, Кривого Рогу та Криму. Для того щоб взяти участь в акції, треба відповісти на декілька запитань анкети та чекати на відповідь. Результати можна отримати телофонним дзвінком або листом на вашу пошту, як влайсне й отримала я.
Вперше почувши про цю акцію десь місяць тому, я навіть й подумати не могла, що мені випаде такий шанс бути відібраною для участі. По перше дізналася я про акцію через спільноту у соціальній мережі, що вже викликає певну недовіру. По друге якось не вірилось, що із багатьох учасників я потраплю в число тих ста тридцяти щасливчиків, котрі поїдуть до міста левів. Тому побачивши лист-запрошення до Львова моєму щастю та подиву не було меж. Навіть тримаючи у руках білет та чекаючи на потяг, я все ще не могла повірити, що це відбувається саме зі мною. Проте були й певні острахи через цю поїздку. Важко було уявити, що треба оплатити лише квитки на потяг, а всі інші витрати бере на себе міська влада Львова. Також дивувало, що звичайні студенти без ніякої винагороди погодилися бути волонтерами та витрачати свій вільний час на нас. Звичайно, лякало й те, що їдеш один, без знайомих. Але як виявилося пізніше всі ці страхи були настільки безглуздими, що зараз згадуються з доброю посмішкою. Знайомі знайшлися дуже швидко, а волонтери вже звираються з візитом у відповідь.
Львів зустрів нас своїм звичайним квітневим станом погоди - дощем. Проте чи могло це зіпсувати нам настрій? Навпаки, Львів - напевно єдине місто, котре не можливо уявити без дощу. Отже наша мандрівка Львовом почалася із залізничного вокзалу о шостій ранку. Залишивши речі у гуртожитку Католицького Українського Університету ми вирушили на екскурсію в старий Львів. Дивні відчуття переповнювали, поглинали, накривали нас. Відчуття того, що відбувається певна манія. Площа Ринок, Оперний театр, Каплиця Боїмів, Палац Корнякта, Бернердинський монастир - все це я бачила власнима очима. Пані екскурсовод привітно розповідала історію міста, і здавалося нібито ти потрапляєш у інший вимір, час зупиняється і от-от ти побачиш перед собою упряж коней, котра швидко про цокає по стародавній бруківці. Першого дня ми побачили все - так я думала наприкинці екскурсії. Львів - місто левів, що спостерігають за тобою звідусіль, кави, котру треба смакувати лише насолоджуючись вулицями міста та чарівних людей, кожен з яких з радістю на мить стане твоїм особистим гідом. Саме такі враження справив на мене Львів першого дня, але то був лише початок. Стомлені ми приїхали в гуртожиток та впали в млосне царство Морфея. Ранок був прохолодним. Зустрівшись з координатарами ми зрозуміли, що нас чекає багатообіцяючий день. Організатори не давали нам й хвилини для роздумів. Поснідавши ми відпраивлись у місто, щоб брати участь у квесті "Об'єднай країну". На той час наша група вже мала гарні стосунки, але цей квест відкрив усіх з інших сторін, мали за мету об'єднати країну, а як наслідок об'єдналися самі. Наступним місцем, що ми відвідали був Личаківський цвинтар. Це не можливо описати словами, це треба лише бачити власними очима. Захоплює дух, коли відчуваєш се нейсмовірне, магічне дійство, що там відбувається. Натхненні ми вирушили до Високого замку. Львів нарозхрист показує себе лише с того місця. Поки мт відкривали для себе все нові й нові сторони міста Лева, нас уже чекав міський голова Андрій Садовий. Людина завдякі которій ми мали змогу відчути увесь той набір почуттів радості та щастя, виявилася неймоірно цікавою та простою. Недивно, що саме Андрій Садовий є мером Львова, він повінстю імпонує та вписується в атмосферу міста. Другий день виявився не менш виснажливим за перший. Ми були дуже змореними, але абсолютно щасливими. два дні пролетіли в шаленомі темпі і ось настав третій - день прощання. Прощалися ми с містом, одне з одним, з чарівною атмосферою міста. За тими прощанням не помічаєш, що вже сидиш в потязі і прямуєш до дому.
Для кожного мета поїздки була різною, але всі зійшлися в одному: стереотипи подалані і ти вже чекаєш, коли зможеш насолодитися містом кави, шоколаду, бруківки та левів ще раз.