Я вирішила призупинити написання книжки, хоча вона майже готова, залишається лише відридагувати.Я думаю зарано ще видавати, мені бракує практики.Краще я видам пізніше, але напишу правильніше професійніше, ніж видам зараз і буду шкодувати.

Отже, зараз я пишу короткі оповідання?..типу того, переважно на нудних уроках, або коли у мене натхнення(хм, особливо коли пора спати бо завтра школа) Ось, одне з перших:

Тема:Книги

Книги..з цим словом у кожної людини асоціюється різне.Для когось це просто мотлох, дурне використаннч паперу.Для мене це ж зміст життя, або ні це моє друге життя.В книгах ти вперше потрапляєш у фантастичі пригоди, вперше закохуюсь, вперше втрачаю і помираю..Закінчуючи читати історію з хеппі ендом, відчуваю, що помираю психологічно, наче у мене в грудях велека діра і я не можу з цим подіяти.Я виливаю біль у сльозах, ні я не кричу як поранений звір я просто задихаюсь від нестачі повітря.Я добре пам"ятаю як книжка справила на мене таке враження вперше.Це були "Сутінки" Стефані Маєр, банально скажете ви?А я прочитала всі книги з цієї серії задовго до того як ця сага стала популярна по всьому світі.Ба навіть більше я бачила фільм однією з перших, і те, що ви бачили фільм не дає вам можливості казати, що це "фігня".Бо кожна книжка це шедевр мистецтва(хоча буває рідкісна фігня типу "50 відтінків сірого", про цитирую Катю Клеп "весь світ читає еротичні фантазії якоїсь жінки і при цьому називати це шедевром"). І це не просто книжка про банальну любов, це книжка про самопожертву в ім"я коханої людини.Книги це життя, це можливість помріяти, втекти від реальності, від проблем.Книги бувають різні, ті що навчають нас, і ті що допомагають проаналізувати те що ми уже і так знаємо..Книга-це наркотик який перший раз попробувавши ти уже не зможеж зупинитись, бо життя без читання фантастики чи детектива уже не життя, а просто виживання….

P.S Сподіваюсь вам сподобався цей маленький уривок про книги.І вибачте за граматичні помилки.))