Агов, українці, де ви?! А як жеш усілякі пости з приводу революції, майдану?: (чи то я нічого не бачу, чи вас усе одно. хочу висловити свою думку. Я народилася в Одесі (південь України), і усе своє свідоме життя не вважала себе патріотом, не бачила сенсу залишатися у цій країні і не бачила взагалі майбутьного тут! Але впродовж ці 3 місяці, ці кроваві т до українського народу 90 днів, навіть більше, усе до єдиного в мені змінили! Я відчула на собі усю горечь, біль, ненависть і сором за владу, за окремих людей, за стан вцілому. Я не була жодного оазу на майдані, але день за днем мені все більше здається, що я з ними..думками з ними усіма! Мені вперше у житті будо соромно за те, що усе життя розмовляю російською! Мені будо соромно за те, що будьяке "україномовство" у моєму місті - знак того, що ти "немодний/з села".. Да як жеш так? Мені було соромно за те, що люди з Одеси ПРОТИ майдану..що їх так легко підкупити хабарем. Мені було соромно, що тих, хто відстоює нашу єдність на майдані називають "бендерівці"! Мені соромно, що я не стояла там з ними і не зривала свій голос разом з ними. Вперше у дитті я побачила своїми очами, що таке патріотизм! Я пишаюся тим, що в моій країні є справжні и відважні герої..люди які звільняють Україну від корупційних виродків. Паскуди..ось вони хто, ті, хто живився нашою кроввю. Зараз я вірю в те, що разом ми змінемо нашу країну! І нехай усі ті, хто проти єдності і майдану і далі говорять, що ми, ті хто хочеть процвітання своєї держави, "бендеровці", нехай..незай говорять, ми тіки будемо цим пишатись! І йти вперд, і тільки вперед. Я завжди буду пишатися и пам'ятати тих чоловіків, що загинули за нас у Київі 21 січня-21 лютого! Ви - наші герої. Ви дали нам надію..шкода такою ціною.. Слава Україні! Героям Слава! (вибачаюсь за можливі помилки, бо пишу з телефону) Дина Познякова, г.Одесса, 28.02.14