Тепер і справді бере гордість за нашу країну - рідну Україну. Насправді я и не думала, що наж народ може об"єднатися разом, допомагати так один одному, вмирати один за одного та за майбутне інших. Я дуже щаслива, що живу в цій країні, країні переможців, країні - патріотів, країні, в якій люди вірні свому народу, державі. Ці місяці були дуже важкими для нас, та дуже трагічними, особливо остання неділя. просто кажучи, в мене в голові не вкладається, як можна було довести країну до цього. Не одна влада не гідна, щоб за неї проливали кров, кров тисчі людей, та вмирали сотні. Але народ показав свою силу і не вважаючи ні на що досягли свого - і це головне.
Переглядаючи интервью з Януковичем, які він дав сьогодні, вмене з"явилося враження, що ця людина живе в своїй реальности і зовсім не розуміє, що сталося. А найбільше мене обурило те, що він позволив собі сказати такі слова "Во имя страны, во имя погибших, во имя Господа" "В меня стеляли, но я не боюсь. Я чувствую горе и чувствую за это ответственность "
Надалі розмови про цього, вибачаюсь, покидька, я вважаю потрібним залишити.
Помолимося за Україну, за душі Героїв!
Слава Україні!!