написала такій наболілий пост

а ця їбуча опера його не опублікувала

писала вноч, а зараз день, написати ще раз ці всі відчуття і наболіле ще раз не зможу, не вийде

дуже багато постів у цьому блозі були присвячені тобі, і от ти їдеш

від мене, від нас, покидаєш, лишаєш(

що за доля(

відпливаєш, так мало помалу відходиш

рідний улюблений близький потрібней назамінний та нездійсненний все таки ти

ми надто пізно розуміємо що любимо тих, кого втрачаємо

хто ж як не ти буде тепер?

муа муа, малая

ці пісні так нагадаують про тебе.

піз'їзд та сходики, справжня щирість

я більше не шукаю бездоганності

звідкись з далека як теплий вітер з'явився ти

вже твій знайомий голос, я знаю, що ніхто не знає мене з такою сторони як ти

скажи що пхолоднішало, скажи що сумував по мені, так цього не вистачало

а поруч бути мені не доля, та ми ж дихали в унісон

без тебе якась частинка мене приречена.

заплутано дуже незрозуміне наше життя

люди вооють не за любов вони дурнуваті

все просто пиль

скажи як ти?твій голос у мене в голові, це не зупинити

і ми тепер по одному

будемо

кожен сам за себе

відмотати б час назад, і дати нам ще один лиш шанс, якби ти зараз знав, як буває погано без тебе, якби ж я тоді знала що не зможу про тебе забути

все було б просто звичайно

не була б настільки запальна, міліон цих непотрібних істерик

не було б стільки гордості і дурості

все могло скластись по іншому

треба остигнути та не злитись

хто нам внушив всі ці принципи?

треба було послати все до біса

якби, скільки ж цих якби, що завадили нам бути разом

це не стихійне лихо, лише ми за себе відповідаємо

ми не будемо, ми лише могли бути…

ну я же рядом, я всегда рядом