навыть не знаю що ж писати чи ны. блог-абсолютно рыдне, така своэрыдна ындулыгенция.та якось срати читаэ його хтось чи ны, серйозно.мый 11 клас перевернув мене абсолютно, не знаю як так сталось, але це факти.я так багато усвыдомила собы, багатозробила на мою думку правильних висновкыв.ы зараз думаю:блын, як я цього не помычала раныше?. чесно, я такою дурою була.повною причому. може зараз ы пызно шось говорити.та змынюватись ныколи не пызно.ныколи не пызно вчитись, ныколи не пызно дорослышати.я була дуже дурна.обертаючись назад та думаючи про це робиться водночас ы смышно та дуже дуже дуже дуже шкода.не знаю хто чи що на мене так вплинуло, не знаю.всього по троху, мабуть, всього в мене хватало.а мены хочеться ще быльших змын ы то капытальних. я не боюся, так, не буду сама собы перечитита якась ызвылынка всередины мене дьоргаэ, не не не не роби цього, нашо воно треба ы така всяка былыбырда.але я хочу ыти вперед.ы то всяти просто капытальний разгон.оце я! справжня! я не повинна боятись, ны в якому разы! навыть думати про це не треба.та нычого в цьому житты не даэться просто так, я маю усэрдно трудитись. та як перестати лынитись?я ныби рухаюсь вперед, але зы швидкыстю улыткы. так не пайдьот, ей. зберись зберись. я просто маю взяти разгон