Ти мене завжди розумієш, мамо. До тебе знов з проблемами іду, Ти захистиш і любляче загоїш рани, Не даси потрапити в біду. Я йду до тебе – душу радість огортає, Що гляну в ясні очі і почую тихий сміх., Відчую ту любов, що так оберігає, Даси частинку серця – вічний оберіг. Науку матері я вправно пам'ятаю: Твої слова відлунням у думках завжди «Будь справедливою, нехай з тобою лиш добро витає. Цінуй дароване, даруй же людям тільки цінне й ти» Тепер я вмію жити з іскоркою правди і цьому вчитиму внучат твоїх Любов батьківська – з найцінніших лаврів І буде мир, допоки є вона в серцях усіх.