Сучасні, грамотні, неагресивні, творчі. Ті, які вірять, що «зрушення можуть проходити по-доброму». Які на Майданах танцюють і грають у футбол. Вони можуть сидіти в кафе без пива, слухати вірші Артема Бебика, грати в «Мафію», дискутувати на теми а-ля «Патріотизм чи націоналізм: як бути українцем?».
Вони вільні. Вони – як цитрусові плоди: ще зелені, але з вітаміном волі і індивідуальності. Не буду повторювати когось. Назву їх «поколінням лайму».