А тебе нема….ти пішов…так красиво…..навіть посміхнувся в кінці…..можливо ти думаєш, що мені зараз всеодно……але мої слова " я люблю тебе", " ти потрібен мені", "дякую, що ти є" не були просто словами…в них була частинка моєї душі……….і ти навіть не уявляєш, на що перетворилось моє життя……….воно пусте…………..а коли я бачу твій погляд щось там в душі перевертається……….я засинаю і прокидаюсь з думкою про тебе….я згадую як колись усмішка з мого обличчя не зникала……….як мені казали:"яка ж ти щаслива"……..а твої очі….в них такий блиск був…….а тепер цього просто нема…..і той хто був рідним став просто знайомим…..