'трохи брєдятіни'
Обожнюю писати шось на нікому непонятному суржику, шоб мало хто здогадався, особєнно - читачі з вєлікої і могучої Рашки. Ну не то шоб я віж них шось приховую, просто є люди, яким нє особо надо знать, шо відбувається у моїй стражденній і нещасній душі. Такі ось справи.
Ну в мене шось проскальзує думка, шо я опять закохалась (ну шо тут зробиш, як я так нєугомонна), лише не знаю, надовго це чи ні. Взагалі, спасибі нашому чернівецькому євромайдану, ібо без ньго тут не обійшлося. Ну та ж бля, шо я себе не знаю? Куди не піду - всюди найду собі якусь мороку на власну дупу. А потім через це палко страждаю і лию окєан сльоз. Хоча хуй мене знає, я від всякої хєрні можу заплакати. От наприклад вчора - мені на майдані дим від вогнища заєбашив прямо в очі, у мене потакла туш і я стала схожа на такого собі мальчіка-пьєро-джокера. Толік підходить і починає мене допитувати, тіпа хулі я плачу. А шо я? Нє шоб правду сказати, я йому почала на весь майдан орати, шо то у мене за Україну серце болить. І шо ви думаєтє? Повєріл, підр йобаний.
Короче, мені тіпа сподобався один чувак, ми там з ним вічно тусуємось на майдані. Та хуй знає, як його звати. По ходу Діма. Я тут надибала його сторіночку вк. Ну бля, вродє він. Просто тут така запара, він друг Толіка, а у того підра 7 косарів друзяшек у контактіку, тому мені прийшлося довіритися інтуіції і вводити вік від 19 до 21, та й місто Чернівці. Вродє судьба не повернулася до мене сракою, та й я знайшла об'єкт своїх воздиханій. Ну і шо ви думаєте? Очєрєдной футбольний фанат-націоналіст, зі своєю "вайт пауер" (ця назва схожа на назву чая), та всілякою подібною хуйнею, та ше й у нього в друзях мої знайомі скіни блять. То пиздець, я вам скажу, бо така хуйня в мене була в 15-16 років, тому. Я же вродє остипинилась з цїєю хуйнею. Доля явно наді мною іздєвається, бо кожен другий раз підсуває мені лисого чувака у бєрцах, масці та важких черевиках. Обожеблятьзашо.
Та я так подумала і рєшила, шо то скоро пройде, та й мені нема чого розводити передчасну паніку. Я ж його ніколи не бачила у своїх кругах, тілько на майдані. То шо мені паритись? Закінчаться мітинги, та й я знову буду страдати хуйнею, як і раніше.
