плюєш у душу. в спину кидаєш ножі. а я ще до цих пір любити мушу людей, які давно уже чужі? принижуєш усіх і витираєш ноги спихаєш їх із правильних доріг своєї лиш не знаєш ти дороги ти ніодному з них не допоміг ти робиш те що хочеш для задоволення своєї лиш душі ти вище неба вже не скочеш, ти краще на землі слід залиши іди не обертаючись, спокійно не думай, ти, про золото й скарби ти для людей живи, Людино! і не пізнаєш ти ні горя ні ганьби забуть образи, промахи, невдачі згадай про щастя дружбу і любов і неодмінно ти усе побачиш,