03 ноября 2013 года в03.11.2013 19:19 6 0 10 1

О, ти мій Еверест!Палаю, плачу, розбиваюся, синці, кров, піднімаюся і знову тільки вперед.Я знайду дорогу до твого серця і нехай на це підуть роки, і нехай мені буде боліти, і нехай ти мене не захочеш.Мені потрібен час.Я здолаю цей шлях.Заради вершини-готова на все.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

CHECKYOURSELF — Это просто Вьюи блог

6

О, ти мій Еверест!Палаю, плачу, розбиваюся, синці, кров, піднімаюся і знову тільки вперед.Я знайду дорогу до твого серця і нехай на це пі...

4

Якось не по собі… 17, ти живий-здоровий, маєш люблячу родину, навчання в двох університетах і купу амбіцій…А також щоранку зм...

4

Я хочу звичайнісінького щастя.Чекаю на нього…Не буває в речах чи спогадах милих, а, буває, що поглядом зрілим зриває той дах, що тр...

4

Он знал!

"Все, к чему бы я ни прикасался, казалось мне пошлым и пустым. Ничего не интересовало, совершенно. Люди выглядели ограниченными в своей о...

8

Я вдруг почувствовал вкус соленой воды, Как будто меня отпустили в глубокое море, Как будто меня увлекла в свою душу Ты. И я не наше...

5

Мій перший.Чудово.Дуже шкода що "вперше" тепер буває набагато рідше.Хочу розслабитись.