…Отгадка очевидна: "Сад расходящихся тропок" - это недоконченный, но и не искажённый образ мира, каким его видел Цюй Пэн. В отличие от Ньютона и Шопэнгауера ваш предок не верил в единое, абсолютное время. Он верил в бесчисленность временных рядов, в головокружительную сеть расходящихся, сходящихся и параллельных времён. И эта канва времён, которые, сближаются, ветвятся, перекрещиваются или век за веком так и не соприкасаются, заключает в себе все мыслимые возможности. В большинстве этих времён мы с вами не существуем; в каких-то существуете вы, а я - нет; в других есть я, но нет вас; в иных существуем мы оба. В одном из них, когда счастливый случай выпал мне, вы явились в мой дом; в другом - вы, проходя по саду, нашли меня мёртвым; в третьем я произношу эти же слова, но сам я - мираж, призрак. (с) Х. Л. Борхес "Сад расходящихся тропок"

— За що ти вирішила називати його маестро? — Хіба ти не знаєш? Перед моїми очима віддзеркалюються тисячі світів. У всіх цих світах живуть люди, яких я знаю, але у кожному з цих світів вони роблять щось інше. Наприклад, у цьому світі ми розмовляємо з тобою, і ти мене уважно слухаєш, а зовсім поруч я бачу світи, де ти мене ґвалтуєш, убиваєш мене ножем і рубаєш сокирою, де цілуєш мене, де кохаєш, де ненавидиш мене… Я називаю його маестро зовсім не тому, що він пише якісь там симфонії. Мені до цього немає діла. Але коли я вранці приносила йому каву, він сідав біля мене і пив її у всіх світах одночасно. — Похвально. І це все? — Так, це все. (с) Л. Дереш "Голова Якова"