Стомлена, виснажена. Добре проводжу канікули, відчуваю себе щасливою. Не потрібно хвилюватись, що завтра контрольна з фізики чи класна дама знову випише піздов. Не потрібно нікуди поспішати. І доля сама вирішує з ким мені сьогодні зустрітись. Але під кінець дня, коли я залишаюсь на одинці із своїми думками я морально зморена швидкоплинністю часу. Його так мало, дійсно. З кожним роком час іде все швидше і швидше. Аби я від самого початку знала це. Аби. Страшно. Я боюсь того, що буде через років 10-15. Але знову ж цей час пройде швидко і я згадаю, що колись у блозі писала про це. Здається все зміниться кардинально. Але я напевно про те, що буде не зможу навіть зараз уявити. Нічні відвертості притягують нічні нісенітниці. Усім спокійної ночі. А ти, наснись мені, будь ласка.