Так, ти мене образив, душа плаче
І я вагаюсь з запитанням: "Чи любив? "
Бо ти немов сліпий, або не бачиш,
Що ти мене без пам'яті згубив.
Але я хочу бути лиш с тобою,
Тебе я хочу бачить кожен день,
Не хочу відчувати того болю,
Що ти мені доніс без зайвих ймень.
Так, я тебе образив, мила, знаю,
І я картаюсь, бо не знаю, чи любив?
То добре чи погано, але бачу,
Що я тебе без пам'яті згубив.
Можливо хочу бути я с тобою,
Можливо хочу бачить кожен день.
Пробач, що відчувала того болю,
Що я тобі доніс без зайвих ймень.