Чи справді відстань - ніби перевірка
На силу почуттів кохання, дружби?
Мені завжди здавалось: це не мірка,
Це не відрядження, потрібне в термін служби.
Це йде від серця, це - твоя душа,
Де глибини немає і кордонів.
Тому живи ти хоч у США -
Нема забутих на землі районів.
Не треба ситуації шукати,
Не треба сцен для ревнощів чи сварок.
Знайди хвилинку часу написати
Так просто й лаконічно "Добрий ранок".
Не треба думати: забули всі одразу,
Не знають про що буде йти розмова…
А сам ти часто дзвониш? Хоч по разу
Ти подзвонив всім тим, про кого мова?
І відстань, згодна, дещо розкриває,
Дає можливість краще зрозуміти
На кого в тебе часу вже немає,
А з ким ще є про що поговорити.
Та це не означає так глобально:
Тепер немає друзів, всі знайомі.
Не спілкуватись- це цілком нормально,
Коли нема можливості такої:
Хтось з головою включений в роботу,
Можливо, хтось закоханий уперше…
Отримуємо ще якусь турботу
І часу подзвонити тільки менше.
Для мене відстань - тільки довжина.
Це кількість кілометрів між тілами.
І хай там океан, глуха стіна,
Високі вежі та залізні брами.
А можна вдвох сидіти зовсім поруч
Та бути найчужішими людьми.
Хіба різниця: в право чи ліворуч?
Однаково далеко. Посуди…
Найголовніше - не розташування,
Не частота отриманих вістей.
Є в серці щира дружба і кохання,
А в голові - думки про цих людей.