Чемодан зібраний, залишилось тільки висушити голову та зібратись морально.
Хто ще не в курсі, я їду по обміну зі школи в Німеччину на тиждень. Такі то справи.
Коли залишався місяць перед поїздкою, то чекати було невимовно довго і нудно. А коли залишилось декілька годин, то здається, що я б ще почекала змісяць.
Ніби, що ж такого важкого. Але! Я їду в чужу сім.ю до якоїсь не дуже класної німки. І якщо мене щось буде не влаштовувати, то навряд чи я зможу сказати сім.ї про це. Але взагалом, проблема навіть не в цьому. Я сама не знаю чого боюсь.
А ще, як завжди коли приїду туди, то всі мої чудові знання німецькою будуть дорівнювати 0. І все через страх.
Я дійсно не хочу туди їхати.
Але покладаю сподівання на те, що все буде зовсім не так, як я собі уявляю.
Потрібно купити багато подарунків та солодощів. Здається більшість грошей піде тільки на це, а не на шмоткі для себе.
Ну що ж, пора прощатись!
Буду сумувати за своєю кицею, мамою та Настінькою: 3
Всім добра, а мені щасливої дороги!