приїхала я в польщу, тут так класно, так весело, так заєбісь.
мама і папа спокійні за мене, катя вроді теж.
але ці розмови ввечері по скайпу мені починають розхитувати або розум, якого і так не багато, або ж нервову систему, яка вже давно розхитана..
але ж як не поговорити і не розказати, як від кінцевої зупинки, ти пішки обходиш все місто не по маршруту автобуса, а ідеш так прямо, що аж до центру доходиш, який мені ще досі з очей не виліз.
я так хочу на бумбокс, але я його пропущу:с
шепотіло листя "смішна та втрата,
не сумуй, сестро, - кращого варта".