"студєнтсво" втягує в себе з кожним днем все більше, але ж блядь, та музика, яка грає в навушниках ранком дорогою до магазину, ну або ж ввечері дорогою в інший куток міста нагадує все те, що є в мене там, в такому тиждень назад ненавидному Луцьку.
я дуже скучила за Катьою і Машою, бо з ними найменше спілкуюся в цей час.
але ж з ними найбільше спільних фото, які так гарно лежать в пакеті "Photo центр" в мене на підвіконнику.
вчора в "європейське" приїхали мамачька і папачька, на посвяту, якої не було.(нас не збирали, мантій не давали, не зустрічали). нас зайшло стадо баранців в якусь там ауру номер "…", де місця не було.а замість ректора на власні очі, ми бачили стіну з онлайн іновгурацією.стояв ректор в шубі, а викладачі були в мантіях.все зовсім не так, як вдома.дааа.
ми постояли, поговорили, отримали декілька зауважень, сказали "пшепрашам", розсміялися і вийшли.
з таким успіхом можна було залишитися в кімнаті "105" і лежати в свому такому зручному ліжечкуу, але ж ні.
мамачька і папачька дуже були спокійні, в деякі моменти я думала, що їх підмінили.
але ніхто нікого не обнімав, в любві не признавався, а все того, що прощання завжди важкі, я помахала їм ручкою і пішла собі в абщяжку, в кімнату "104" на чай і печивоо ;)
вчора ми з Мільою дуже поговорили по душам.
сьогодні був перший день занять, я в групі 2С.в мене є англійська і німецька.і німка нам розтолкувала розклад, весь кайф в тому, що в пт в мене пар немає, в чт немає 1 і 4пари.от і чим це поганоо?)
основна проблема полягає в тому, що дуже важко шукати кабінети, бо якогось хрєна біля "170" на горизонті малюється "136" а "135"в іншому крилі унівєра.вау да?
вчитель з основи туристики шутнік ще той :)
сидить, розказує як учень з україни 3місяці не міг навчитися розуміти польську, закінчив тим, що:"всі гарні дівчата вчаться на туристиці лише через те, що на цьому факультеті ліниві хлопці, але гарні" ми там всі аж заливалися.
історичка старушка, відчуття, що розвалиться до кінця 1го семестру.
і якось так..
в колонках такий рідний бумбокс, на який я здається не встигну, але що ж я зроблю?мені б хоча б день для так званих "нас" на полі бою, де кожен зайнятий буде собою!