А тебе немає в мене….

ти пішов…

так красиво…

навіть не посміхнувся в кінці…

можливо ти думаєш, що мені зараз всеодно…

але мої слова " я люблю тебе", " ти потрібен мені", "дякую, що ти є" не були просто словами…

в них була частинка моєї душі….

і ти навіть не уявляєш, на що перетворилось моє життя…

воно пусте…

а коли я бачу твій погляд щось там в душі перевертається…

я засинаю і прокидаюсь з думкою про тебе…

я згадую, як колись усмішка з мого обличчя не зникала…

як мені казали:"яка ж ти щаслива"…

а твої очі…
в них такий блиск був…
а тепер цього просто немає….
і той, хто був найріднішим…
став просто знайомим…