А тебе немає в мене….
ти пішов…
так красиво…
навіть не посміхнувся в кінці…
можливо ти думаєш, що мені зараз всеодно…
але мої слова " я люблю тебе", " ти потрібен мені", "дякую, що ти є" не були просто словами…
в них була частинка моєї душі….
і ти навіть не уявляєш, на що перетворилось моє життя…
воно пусте…
а коли я бачу твій погляд щось там в душі перевертається…
я засинаю і прокидаюсь з думкою про тебе…
я згадую, як колись усмішка з мого обличчя не зникала…
як мені казали:"яка ж ти щаслива"…
а твої очі…
в них такий блиск був…
а тепер цього просто немає….
і той, хто був найріднішим…
став просто знайомим…