можливо я колись стану тією жінкою, що буде вродженим у тобі маяком,
який завжди вестиме у правильному напрямку, освічуватиме нутро,
стиратиме весь непотріб із пам'яті, хмелітиме поруч вночі,
можливо колись я стану нею, тією, що зараз у тобі кричить…
тисне на кнопки, що спогади прокручують мов кінофільм,
а я для тебе так собі забавлянка, старого кохання тінь,
можливо зможу таки зламати той проклятий механізм
і буду з тобою не годину, а завжди і скрізь…
ламаєшся, криє тебе, спасіння старанно просиш в небес
а отримуєш тільки таких собі стюардес
і пачку дешевних цигарок як бонус до терпкого сну
а я через тебе стою вже знову на краю…

можливо ти станеш останнім чоловіком в мені,
якщо зумію відпустити того, що тримає на одному крилі,

всі мрії в валізах, а щастя спільне в руках
нас більш не тримає минуле в залізних клітках…

Примха щастя