Звичайно, мені є кому жалітись про це в житті, але тепер не будем пояснювати, чому жаліюсь тут.
Побутує така думка, що людям потрібно давати другий шанс. І знаєте, що я про це скажу? НІКОЛИ НІКОМУ ЙОГО ДАВАТИ НЕ МОЖНА. Людина підвела раз, вона це зробить ще не один. Не вірите - перевірте, і ви зрозумієте, що я цілковито права. Потім ця людина ще обісре й зробить винною. Але не себе, а вас, наївних, які дозволили повернутись.
Сьогодні, вже вкотре, я розчарувалась у людях, але якщо раніше я вбивала себе цим, то тепер просто відпущу куди подалі від себе і повернутись не дозволю. З мене вже досить.
Я дивувалась з невдячності людей. Тепер залишається хіба що розвести руками і сказати - зетс лайф.
Обпікшись один раз, я обпеклась знову і зрозуміла, що від цього вогнища давно пора забиратись. У мене нема бажання плакати чи розчаровуватись, мені потрібно просто виговоритись і зрозуміти, що більшість людей - це падлюки. Така от проста істина.
І тепер мова йде не про одну людину, їх більше аніж вистачає. Просто саме сьогодні на прикладі двох людей я зрозуміла, що люди не просто падлюки, а закінчені Гандони саме з великої букви "Г".
Здається, у мене все. Яка б не була дорога людина, але якщо вона зрадить, вона зробить це не один раз. І це вже час зрозуміти. І залишити їх в минулому. Десь далеко-далеко, звідки дороги вже немає.
Лавендпіс вам.
Не найобуйтесь.