Можливо все склалося б по іншому, але не в мене. В мене завжди все не так як в людей. Ти єдиний кого я б змогла дочекатись з армії. А знаєш, років так через 10 я б виховувала наших з тобою дітей, чекала б тебе з роботи, готувала б твої улюблені страви, піклувалась про тебе. Ми мабуть були б хорошою парою, тому що саме з тобою я в першу чергу відчувала себе комфортно і захищено! А пам'ятаєш як ми їхали на скутері по Луцьку? Мабуть не пам'ятаєш. Але саме тоді в мене з'явилась думка що я довіряю тобі, з тобою справді було не страшно. Навіть коли ми дружили я відчувала підтримку і тепло з твоєї сторони. Вперше ти мені сказав що я дуже змінилась рік назад, а потім була прикушена губа, покусані щоки, засоси на шиї. Пів року тишини і повідомлення в вк: ти мені подобаєшся. В мене були змішані почуття. І всі ці питання за Т. Я б хотіла щоб все було добре, добре в нас! Тому хотіла поставити всі крапки над і. А коли поставила-впала в депресію. Намагалась якось поговорити з тобою, але зрозуміла що все не так просто. І вже коли справді набралась сміливості позвонити, збила, написала в вк. Добре що не написала все те, що було в голові, а лише одне питання, від якого все стало ясно! Я не з тих хто буде розрушати чужі відносини, да і ти не той, хто буде псувати їх ізза такої як я. Одне бере за душу: це їй вчьора ввечері переклімило я один фіг її пошлю бо хочю бути з тобою. те шо ти мені подобаєшся це факт а остальне це хуйня. а дітей я хочю від тебе) Після цього всього вже немає довіри до людей. Про що можна ще говорити якщо я хочу чекати тебе з армії, а ти не зміг дочекатись мене з депресії?!!