Важко усвідомлювати, але проблема не в тому, що вже осінь і кожному з нас потрібно вставати приблизно о сьомій і йти на навчання.
Ми завжди чекаємо чогось: його/її дзвінка, повідомлення, змін у своїй буденності, чекаємо, що все буде не так і ти станеш хоча б на крапельку щасливіший.
Всі чекають такого саме літом, ніби в іншу пору року нічого неймовірного статись і не може.
Літу кінець - от і все, кінець усім радощам?
Це значить просто немає поряд того, заради кого хотілось би вставати щоранку, заради чого хотілось би вставати о п*ятій, о шостій, о сьомій.