Потрібних і не потрібних.
Настрій на 0. Ніби все добре, але кожного разу коли бачу тебе все перевертається. Забуваю про всіх і в думках тільки твоя сліпуча посмішка. Хоч ти і придурок, але я люблю тебе за минуле. Яке не дає спокою. Я тільки і мрію аби швидше це все пройшло. Невже доведеться ще рік терпіти? Скільки ще років? Відповіді ніхто не знає.
Ідем далі, "обожнюю" коли ти мене найобуєш. Не буду багато писати. Просто це всеодно як в стіну горохом!
Останні півтори години було проведені в оточенні старих друзів дитинства. Серед яких той, хто інколи торкає мене за душу. І ці обійми! Насолода! Але вкотре моє минуле не дає мені бути розважливою.
Взагалом, настрій всеодно 0. Забагато найобів, хоч і було весело та добре. Ненавиджу ці дні! Завжди після них такі душевні травми.
Мені потрібна школа. Люди давно мене не цікавлять. Ті хто є поруч цілком влаштовують. Більше не треба! Треба просто покінчити з минулим!