Як я вступала або що робити з 747,6

Наша країна потихеньку н евпевненими кроками інтегрує до Європи, але враховуючи те, якими засобами вона це робить, я би сказала шо інтегрує вона зовсім в інше місце, співзвучне зі словом «Європа»

Не оминула стратегічних змін і освіта в Україні: навчання на вищому рівні, вступ згідно з міжнародними стандартами. Пересічним громадянам може здатися, що нові умови вступу зведуть поширення корупції до мінімуму, а той взагалі знищать її.

Але хто може розповісти про процедуру вступу як вона є, як не абітурієнт, тож слухайте мою історію вступу.

Почалося все набагато раніше аніж сама вступна кампанія безпосередньо. Починаючи з 11 класу всі ми обирали бажані вузи, дні відкритих дверей, плітки, плани на майбутнє, вибір професії і все таке. Так от, я зупинила свій вибір на доволі престижних вузах, куди, чесно кажучи, важко вступити. Я й сама це розуміла, связєй нема, зно невідомо як напишу, але от не мала я бажання подавати доки в драгоманова, транспортний, грінченка та ін.. (я тіпа нічого проти не маю щодо цих вишів, просто ну не мєчта)

ну, коли вже всі більш-менш визначилися з вишами і напрямками, залишається готуватися до ЗНО, страшна абревіатура, яка навіювала страх.

шо я можу сказати - не треба боятися зно, треба до нього готуватися. Для мене це цілий навчальний рік репетитори. Я не переживала ні хвилини, ходили на зно, як на свято. Результат укр. мова – 183,5 англ - 181, історія – 195,5.(матем не озвучую). Мене дуже засмутила англ., мені й досі соромно перед Валентиною Василівною, яка так в мене вірила і вкладала в мене свої сили стільки років. Зізнаюсь, наплужала з укр. мовою, шо правда, то правда, але кращої вчительки за Світлану Миколаївну годі було й шукати. Ну історія ноу коментс – псіханула, ну все це Інна Василівна, оце історик!!!

Написали, на душі спокійно, на порозі 1 число, тобто старт подачі. Але ж чекайте на сайті уцяо неможливо роздрукувати результати зно, тож багато хто чекав ще декілька днів.

перший вуз куди я подала доки - могилянка (близько 30 хв.), нау (теж швидко, але купа хаосу), шева (як в найкращих вузах європи – інститут журналістики; як в вузах україни на вднха - філологія), кпі (довга черга, неорганізовано, занадто педантично відносно заповнення анкет:не виходити за поля, синя паста – короче фігня якась, пересисувала 3 рази), ну і лінгвістичний (ЗОШ №2)

Після цієї процедури цілий місяць попереду, шо робити – їдьте на море, правда, найкращий час для відпочинку, який я так і не використала.

Аж ось настав перший відповідальний момент, коли тебе перша хвиля аж ніяк не стосується. В тебе розчарування. Загалом віра у мене була, але реальність вопила, шо коли в тебе в середньому 180 – 350 місця в загальному рейтингу, то якось так плаховато єслі чесно.

Ну посиділа три дні, викупаю шо 2 хвиля це теж фейл для мене, мамі не кажу. Хоча вже мене підхоплюють думки, шо драгоманова це моя доля на яку я наплювала. Коли я не прошла у другій хвилі я навіть плакала і тоді мама прийняла рішення яке зводило мене з глузду - контракт. Після недовгих роздумів обрали могиляку, в той же день залишили оригінали, оплата протягом трьох банківський днів, бо 15 контрактних місць!!!!!!!(можу й на контракт не потрапити)

ризикуємо, чекаємо третю хвилю і тут бац і мене немає. обіда. Боль.

зранку приймаю знову ж таки безпрецедентне рішення, їдемо на контактову і сплачуємо суму за півроку навчання. Я вступила. Студентка. Але не все так просто, у мене починаються страшні нервові зриви, правда, я ніби радію тому що вступила до вузу своєї мрії, але ж свідомо розумію, шо це не те чого я хотіла, точніше не те як я цього хотіла.

Короче, на вихідні ми з батьками звалюємо купатись, поїхали до баби в село, тіпа відпочити, для мене - забутись. Я стільки сил витратила на те, щоб гарно здати зно, отримати цю дурновату медаль, і виходить що не виправдала очікувань. Нє, мама з татом цілком мене підтримували, тіпа контракт це набагато краще, тебе не будуть чіпати, не буде відробітку, а ще кращий аргумент – всі вчаться на контракті. Ну вобщем вони мене все одно не переконали.

Вже 11 числа, коли всі бюджетники мають бути зараховані, ми приїздимо додому, і першим ділом я заходжу на вступ інфо, шоб прошарити останні новини. І мама мія, бачу, шо якби залишила оригінали в інязі, то вступила би на бюджет! Істєріка! Сльози! - Дура, чого ти плачеш, ти ж все одно в іняз не хотіла!! Плачу все одно, бо бюджет.

ранок наступного дня, я віршую поїхати безпосередньо в іняз, хоча сенсу в цьому не бачу.

Захожу в могиляку на вступ, тю …

звоню мамі кажу: «прикінь, чого вони всі такі дурні, взяли мене «контракницю» помістили в список бюджетників, шо це робиться і т.п.»

дивлюсь фільм

на половині фільму до мене доходить, як до жирафи

омг!

заходжу на сайт могиляки, де офіційно затверджені списки зарахованих на місця державного замовлення і там я бачу своє прізвище.

Стапе!

Нічого не зрозуміла, таке відчуття коли тебе починає трусити, але ти не радієш наперед, бо фактично ще нічого не підтверджено, їду у могилянку і мені кажуть такі теплі і бажані слова

«так ти на бюджеті, одна з 5 щасливчиків!»

Єєєєєсссссссс!!!!!!!!!!!!

от воно щастя!

знаєте, хто не ризикує, той не буває п*яненьким.

Цього ж дня я напилася.

Кажуть, шоб вступити на бюджет треба дати гарний хабар, або мати багато гарних знайомих (це правда, якшо чесно, знаю багатьох, хто таким чином вступив). Але також, шоб вступити на бюджет треба мати віру чи шо і знання, да, знаєте, знання теж багато чого рєшають.

Я рада, шо вступила саме в Могилянку, бо це місце, де, я передчуваю, зміниться мій світогляд і життя зокрема.

За нами майбутнє не лише наше, а й майбутнє нашої держави. Тож зараз мені треба закликати нас всіх до чогось глобального, але я нічого не буду казати особливого, просто давайте будемо людяними, просто давайте культивувати такі прості на перший погляд речі, як чесність, повагу, порядність, давайте будемо плекати любов до своєї Батьківщини

це ж так просто!